Страдники кохання (1967)

За умов, коли одним дано все, а іншим нічого, несміливим героям залишається лише одна свобода - мріяти. Подібним відчуттям життя та світу пронизана художня тканина більшості фільмів Нємця. Збірник "меланхолійних бурлесків", стилізованих під німе кіно початку століття, "Страдники кохання" - про мрїї як притулок, де можна сховатися від смутку, розпачу й нестерпної сірості життя. Уривки снів і галюцинацій, часто лише миттєвих, де недосказанного, як уві сні, завжди більше, ніж висказанного, відтворюють придуманий світ сентиментальних мелодрамам та трагікомедій початку століття, де герої - невдахи, пригнічені відчуттям власного безсилля, знаходять те, чого їх позбавило реальне життя. Вони переживають неймовірні романтичні і еротичні пригоди, але, повернувшись в реальність, марно намагаються знайти місце, де були так щасливі, і відчувають себе втраченими в добре знайомому, проте чужому та ворожому світі.